9 фраз, які не можна говорити дітям про війну

 

Зброя для дитини зі здоровою психікою - не спосіб вбивати, на знак героїв. 

 Тати та мами зараз частіше ламають голову не над тим, як говорити з дитиною "про ЦЕ", а як говорити про війну.

 Психотерапевти Роксана Ящук та Олена Ляшенко радять відповідати на всі запитання. Але важливо не сказати зайвого! Так що не варто репетирувати, як говорити - краще вивчити назубок, чого дитині не можна чути, в якому настрої ви не були б.

"Ти ще малий про таке думати. Не твого розуму справа"

 Заборони лише посилюють відчуття тривоги та невизначеності.

"Тату можуть убити на війні. Твій тато там, де небезпечно"

 Хоч би як ви самі хвилювалися, дитина повинна відчувати впевненість, що для її сім'ї все завершиться благополучно. Інакше в нього зникне відчуття безпеки світу, а у віці до 10 років такі переживання болючі і закладають на майбутнє такі риси характеру, як недовіра до оточуючих, песимізм.

"Виростеш - теж воюватимеш"

 Хоч би яких політичних поглядів ви дотримувалися, дитину треба готувати до мирного життя, а не до битв. Це питання навіть не моралі, а душевного здоров'я. "Захищати людей у ​​майбутньому" - формулювання, яке допомагає дитині рости сильним та сміливим. "Воювати, мстити" і т. д. - плани, які руйнівно діють на незміцнілу психіку.

"Ми повинні боротися, щоб перемогти всіх ворогів"

 Війну не можна представляти дитині у спосіб вирішення конфлікту. Не варто будувати фрази так, щоб дитина думала, що її близькі підтримують війну або вітали її початок.

 "Тебе я ніколи не пущу на війну!"

 Протилежна помилка: дитина, яка заявляє, що піде боротися, як тато, або всіх звільнить "від поганих", не повинна стикатися із засудженням, глузуванням, заборонами. Інакше він, особливо хлопчик, переживатиме, що "стане дезертиром, боягузом, бо мама надто боїться за нього". Найкраще підтримати його намір стати захисником. А потім пояснити, що до такої ролі треба готуватися: наприклад, робити зарядку та бігати, щоб стати сильнішим. Рятувати, але поки що пташенят, кошенят, щенят, а не людей. Важливо також наголосити, що воєнні дії скоро закінчаться, але він може застосовувати свої вміння у мирному житті.

"Наш ворог - така країна, люди такої національності"

 Не можна прищеплювати страх, підозрілість чи ненависть до цілої країни, народу. Знову ж таки, крім моральної сторони питання, це може викликати розщеплення у свідомості у дитини, яка має друзів різних національностей, родичів, улюблених акторів або музикантів.

"Ти злякався вибуху, побаченого по телевізору? А солдати не бояться, трусишко"

 Соромитись за прояв тривоги не можна. Так ви не допоможете позбутися дитині страху, а лише заженіть переживання вглиб, привчивши і в майбутньому секретничати. Страхи, які малюк намагається самотужки придушити, можуть обернутися фізичними нездужаннями, такими як нервові тики, заїкуватість, енурез, розлади сну та апетиту.

"Люди сварилися, билися, ось як ти з однокласниками, а потім почали боротися один з одним. Ось що буває, якщо не вмієш миритись"

 Добрі виховні наміри у разі недоречні. Для дитини небезпечно думати, що звичайні бійки можуть перерости у вбивства. Або малюк почне уникати будь-яких з'ясування стосунків, щоб не стати жертвою, через що інші діти можуть вважати його слабаком або робити "цапом-відбувайлом". Або дитина стане боятися сама себе, спалахів гніву - і такі переживання в дорослі роки чреваті депресіями, схильністю до зайвої самокритики.

 "Викинь свій пістолет. Зараз я розповім тобі, що таке справжнє поранення..."

 У жодному разі не можна описувати поранення, наслідки застосування зброї. Останніми місяцями психологи все частіше займаються дітьми, яким батьки самі живописали жахи битв. Наприклад, одна мама втомилася від того, що сини днями грали у війну, вигукуючи підслухані десь слова "колоради", "бандерівці", яких ніколи не вживали в будинку. Коли хлопці вкотре вибігли з криками "Ти вбита!" - Вона вирішила серйозно поговорити. Мовляв, коли поріжеш палець – боляче, а рани – це величезні криваві дірки по всьому тілу, від яких довго доводиться мучитися. Результатом розмови був нервовий зрив одного з дітей, після чого його довго довелося лікувати.

КОМПЕТЕНТНО

Дитина – за природою оптиміст

Психотерапевт Офра Аялон.

Умовчати про страшні події набагато небезпечніше, ніж відверто поговорити, вважає психотерапевт Офра Аялон.

 Психотерапевт Офра Аялон - один із найвідоміших у світі фахівців із роботи з дітьми, які зіткнулися з військовими подіями. Вона працювала у Югославії, Ізраїлі, країнах Південно-Східної та Центральної Азії. Іноді психотерапевт приїжджає до колег до Києва. Вона поділилася з "Комсомолкою" думками про те, як краще говорити з дітьми про бойові дії.

"Страшне дивлюся навпаки"

 - Не варто боятися травмувати дитину однією згадкою про битви, - стверджує Офра Аялон.

 Матеріал використано з https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna-robota/materialy-dlia-vykorystannia-v-roboti-pid-chas-voiennykh-diy/

Нормальні речі в стані гострого стресу

 

Агресія та хейт у соцмережах. Як реагувати?

 

Більшість українців усе ще перебуває в стані гострого стресу, тривалість якого уже досягає 4-5 тижнів. 

🌓 Цьому стану притаманне так зване чорно-біле або бінарне мислення. Це когнітивне викривлення, яке прагне всі речі в світі поділити на хороші та погані, правильні та хибні, свої та чужі. Таке мислення є досить сприятливим підґрунтям для прояву агресії. 

🤯 Крім того, з початку війни кожен проживає цілий калейдоскоп почуттів. Це і страх за своє життя або життя близьких людей, і злість на окупантів, і розпач від усвідомлення власного безсилля, і туга за нереалізованими планами, і втома від постійного напруження. 

⚡Коли такі почуття інтенсивні та тривалі — далеко не кожному вдається відшукати екологічний спосіб аби прожити їх. І тоді вони можуть трансформуватись у роздратування, сарказм, докори і, звісно, агресію. 

🗨 Будь-який агресивний коментар є прихованим «запрошенням» до гри на психологічному рівні. Тобто автор коментаря, зазвичай несвідомо,  очікує відповіді, переважно негативної. 

А що робити, аби хейтерські повідомлення не псували настрій та життя?  

Є декілька способів реагування: 

🥱 Ігнорувати.  Будь-яка відповідь на агресію — є вступом в гру. Особливість такої гри полягає в тому, що в ній немає переможців. Після контакту всі учасники взаємодії скоріш за все відчуватимуть ніяковість/розчарування/злість, але ніяк не радість та задоволення. Найкращим рішенням є рішення не грати в психологічні ігри. 

❔Уточнювати. Якщо немає можливості уникнути контакту та не вступати в дискусію, тоді варто уточнювати, що саме співрозмовник має на увазі. Внаслідок особистих особливостей сприйняття деяка інформація може сприйматись інакше, ніж була озвучена. Нестабільний емоційний і психологічний стан може спричиняти такий ефект. А як вже зазначалось на початку — більшість людей все ще перебуває в стані гострого стресу. 

📵Блокувати хейтерів. Якщо запропоновані вище способи не є дієвими у вашому випадку і необхідно захищати власні кордони — можна блокувати тих осіб, від агресії яких ви потерпаєте. Це нормально. 

Універсальної рекомендації немає. Який із запропонованих способів реагування на хейт є найбільш прийнятним для вас — вирішуєте саме ви, виходячи з конкретних обставин. 

Головне, зберігайте власний спокій!

Психологиня, практик транзакційного аналізу в області психотерапії Анна Андрєєва

Як подолати не визначеність?

 

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

 

 Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни 

 Психологи звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички.

Ігри, що знімають напругу

 

«Чарівний дощ» 

Ціль: активізація уяви, можливість висловити агресивні почуття у безпечній формі. 

Матеріали: газети та яскраві глянсові журнали (старі номери), що є вдома. Клей ПВА, двосторонній скотч, великий аркуш паперу. 

Правила гри: Гра складається із трьох етапів. 

🔸️Перший етап: запропонуйте взяти собі кілька журналів та газет. Потім вирішіть, за який час газети буде розірвано на дрібні шматочки (але не більше 3-4 хвилин). За сигналом слід зупинитися. 

 🔸️Другий етап: також разом з дітьми визначте проміжок часу, коли можна вдосталь назбирати шматочки, а також підкидати їх вгору, влаштовуючи «чарівний дощ». По сигналу необхідно зупинитися і перейти до третього етапу. 

 🔸️Знову ж таки, за обмежений час потрібно зібрати всі шматочки у спеціальний пакет. У грі дуже допоможе звуковий таймер. Потім із шматочків можна зробити якісь аплікації та колажі.

5 кроків, які допоможуть в критичних ситуаціях

 

Поради вчителям у воєнний період

 

Порушення рівноваги створює новий етап еволюції, або для чого нам потрібний стрес

 

Стрес — невід’ємна частина розвитку, що запускає новий цикл руху, а з ним і наші потенціали, резерви й можливості психіки й організму. Тому уникати або боятися стресу — це безпосередньо уникати самого життя, основоположного механізму його динаміки.

Розгляньмо найкращі форми проживання стресу, які дадуть шанс поглянути на нього по-новому. Спробую брати метафори зі світу тварин, оскільки саме там міститься ключ до успішного проживання стресу.

1.Сигнальний крик. Чули, як птахи починають кричати, помітивши небезпеку? Так само і люди зараз у соцмережах імітують цей процес. І видати крик про допомогу або попереджувальний крик — абсолютно логічно. Так твоя зграя дасть тобі підтримку й допоможе, чим зможе. Не бійтеся повідомляти, що вам потрібна допомога. Приймати допомогу — це теж абсолютно нормально.

2. Надійна схованка. Якщо є відчуття, що стрес не пережити — сховайся від усього і кожного, від завдань і потреб, і чекай. У цій магічній депривації відбувається внутрішня переоцінка, і ти повертаєшся до нових стандартів старих цінностей, вже з осмисленим внутрішнім досвідом. Не поспішай, дай собі час обробити стрес.

3.Біг на виживання. Це теж досить ефективна тактика, але, на жаль, занадто енергозатратна. Можна бігти швидко, але не довго; важливо по дорозі встигнути зрозуміти, де і з ким ти можеш зробити піт-стоп для дозаправки. У цій тактиці результат виходу зі стресу буде швидкий, але, на жаль, відкат — довгий.

4.Мутація. Постійне перебування в незвичних і незручних умовах якщо не вбиває, то провокує мутації живих організмів. Так ось і ми, якщо успішно пройшли адаптацію до стресу, мутуючи, тестуємо наші граничні можливості змінюватися в зону нових форм виживання. Так будь-який живий вид змінювався і виживав. Завжди мене дивує, як вовк зміг стати мопсом.

5.Боротися: вижити або вмерти. Ще одна популярна в тваринному світі тактика — боротьба. Але ось що можу сказати точно: якщо тварина бачить, що противник сильніший, вона навіть не намагається боротися. Правильна оцінка себе — один з перших показників розуму. Ось до чого я це пишу: перш ніж почати щось, реально оцініть свої ресурси до перемоги. І тут як у прислів’ї: розумний впорається, мудрий навіть не візьметься. Часто ми відчуваємо стрес від того, що прийняли не свою порцію навантаження.

6.Сила групи. Дуже актуальна система виживання в стресових умовах: що більшим є прайд, то більше сили. І якщо ти сам стрес не переможеш, збирай свій прайд, свою зграю, своє сімейство. Так з давніх-давен наші предки й переживали стрес реальності. Велика група дає абсолютно новий потенціал сил.

7.Ефект несподіванки. Будь-який відомий стресовий фактор часто передбачає відому реакцію, але тут і хитрість: наш мозок знає її і автоматично запускає. І якщо ми свідомо запускаємо іншу програму поведінки й реагування, створюється конфлікт сприйняття минулого досвіду, і ми вивільняємо величезну кількість ресурсів на освоєння нового для нас досвіду реагування на стрес. Знаєте, коли жертва у тваринному світі поводиться нестандартно, хижак сам починає боятися.

І тепер, звичайно, арттерапевтичне завдання: спробуйте намалювати картини з тваринного світу на кожну із зазначених форм реагування на стрес і у Вас вийде свій унікальний путівник з виходу зі стресу.

Спробуйте, у Вас все вийде! І головне — намалюйте, щоб не забути.

Вікторія Назаревич @ 2021 Саморегуляція стресу методами арттерапії

Дистанційне навчання під час війни

 

Усе більше школярів повертаються до навчання в дистанційному форматі. Думки батьків розділилися: одні вважають, що ніякого навчання під час війни бути не може, інші — що діти мають навчатися, незважаючи ні на що. Психологи ж підтримують відновлення навчального процесу, але мають деякі зауваження та рекомендації до його організації.

Мета дистанційного навчання під час війни — не лише засвоєння нових знань, а й психологічна підтримка, спілкування, перемикання уваги дітей.

🙅‍♂️Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо — навчання повинно стати допомогою дитині, а не черговим стресом та хвилюваннями.

📝Зараз не час фокусуватися на вивченні нового матеріалу. Заняття мають бути орієнтованими на повторювання — це буде ефективніше.

📱Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами.

🙇‍♀️Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неуважності й інертності під час онлайн-уроків.

💛Учителі мають підбадьорювати дітей, а не залякувати негативом на уроках. А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.

👩‍🏫Навчання в такий складний час — це новий виклик для педагогів, але знайте, що безумовна любов до дітей та підтримка допоможе стабілізувати психологічний стан дитини. 

👩‍👦Пам’ятайте, якщо ви зауважили, що ваш учень надто тривожний, плаксивий або агресивний, одразу зверніться до психолога школи для подальшої психологічної підтримки дитини.

Бережіть себе та близьких.

9 способів бути ближче до дитини